За мурами високими
Та й сховано Любов.
Не долетіти Соколу
Впаде в безсилі знов.
Любов, немов лебідонька,
Крізь грати зве і зве.
І плаче в небі Зіронька
І на душі їй зле.
А Місяць ясноокий,
Проміннячко їй шле.
Долає ж сум глибокий,
Та все ж Любов живе.
А ланцюги ,мов гадами,
Її всю сповили
Та за міцними ґратами
Небогу прокляли.
Та невтрача Надію,
Любов-пишна краса.
І вірить,вірить,вірить
Вона все ж в чудеса.
Зло не здолає волю,
Вона в неї міцна,
Їй Бог дасть ліпшу долю
І захистить від Зла.
Ні мурами високими,
Ні діжками багна,
Любов не поневолити
Не потопить до дна.
Любов живе Надією
І Віра в ній жива.
Злетить вона за мрією
Кохання і добра.