Забери

Татьяна Онищук
Забери мене. Закрий собою від усього світу,
Закутай міцно в ковдру та заколихай.
Якщо навіть Земля зійде навік з орбіти
І сонце захолоне. Нехай собі, нехай.
Допоможи хоча б на мить плин часу зупинити,
Втіш біль душі моєї та витри ніжно сльози.
Я опустила руки, не знаю, що робити,
Та не допомагають вже і докори, й погрози.
Навколо стільки бруду, зла та несправедливості,
Ніяк ось не навчуся все близько не сприймати.
Скажи все чесно сам. Не вистачить сміливості
Мені, аби все те, що в серці, передати.
І просто поряд будь. Підтримкою, розрадою.
Я просто буду знати, що поряд є плече,
Твоє. Ти серце мені зцілюєш обіймами, й порадою,
Словами гнівними ніколи душі не обпечеш.
Сховай мене. Будь ласка. Хоча би на хвилину
Відчую врешті спокій за лицарем хоробрим.
Бо я не є героєм, а жінкою, людиною,
І хочу бути впевнена, що буде усе добре….
14,05,2014р.