…Стояв місяць травень. Буйно квітнув сад.
Сивина виднілась на юначій скроні.
Повертався з фронту молодий солдат,
Міцно квітку маку стиснувши в долоні.
Четверо було у матері синів,
Всіх їх відряджала у страшну дорогу.
Теж світило сонце, мак у полі цвів,
Мати охорони їм благала в Бога.
Не вернулись хлопці. З чотирьох один
Ніс в рідну оселю радість перемоги.
Підійшов до мами наймолодший син,
Пригорнув до серця з дальньої дороги.
«Я знову з тобою, матінко-лебідко!
Знав, що повернусь до рідної хати!»-
І дістав з кишені він ту саму квітку,
Котру взяв з собою, перш ніж в бій рушати.
Зморщені долоні пелюсток торкнулись
І сльоза скотилась радості та… Болю.
…Скільки тих хлоп’яток так й не повернулись,
Що поклали душу за майбутнє й волю.
Я поставлю свічку, завмерши в молитві,
Від усього серця в Бога поблагаю.
Упокой ті душі, що лягли у битві
Й нехай мирне небо буде в ріднім краю.
09,05,2014р.