Її ведуть роками на Голгофу,
Її руйнують, опускають на коліна.
Та підіймається і воскресає знову
Непереможна ненька Україна.
Голівка ніжна у вінку терновім
Не схилиться під регіт ворогів.
І не побачать сліз, страждання, крові
Ті, хто узріти її скорену схотів.
У страсний піст,наче Ісуса, розпинають
Безжальні напівлюди-окупанти.
Про головне, звичайно, забувають,
Що прийде час й настане мить розплати.
І стане прахом ворога «затєя»,
Відродиться праматір козаків.
Та згинуть ті прокляті фарисеї,
Які здійняли руку на братів.
За Кобзаревим віщим заповітом
Ми піднімемо матінку-державу.
І разом– вільної країни діти–
Ми крикнемо: «ГЕРОЯМ СЛАВА! СЛАВА! СЛАВА!»
15, 04, 2014р.