Знову сиджу, дивлюсь на небо,
Знову страждаю від безсоння.
Хоч розумію- так не треба,
Але сльоза біжить по скроні.
Згаса в пітьмі остання зірка,
Прямує до землі світанок.
Чом на душі мені так гірко?
Чому ненавиджу я ранок?
Піду до кухні, зварю каву,
Улюблену відкрию книгу.
Для тебе все було забава,
Ось і пішов так легко, тихо.
Візьму у руки свій мобільний
І мовчки видалю твій номер.
І не хвилюся так! Ти вільний!
Для мене ти просто знайомий.
Я розумію, що, можливо,
І годі мріять про кохання.
Та знов пишу рядки сопливі
І ледве стримую ридання.
…Новий день фарбами заграє,
В душі все прийде до путя.
Тебе забути постараюсь,
І розпочну нове життя.
28,11,2013р.