Прокрадається ніжність, мов магма гаряча,
Через тонни каміння зруйнованих мрій.
Проростає між тріщин бажанням незрячим,
Недоладно згуртований, стомлений стрій.
Що ходив брати міцно поставлені стіни,
Продирався завзято до звабних зірок.
І на мить відчував, що його вже не спинить,
Навіть блискавок шал, навіть жару виток.
Та розв’язку внесла вкрай прихована сила,
Можна просто сказати – обставин ланцюг.
Так підступно знов доля у спину встромила
Свій нагострений ніж, все змінивши навкруг.
Мовби ніч поховала здобуте в безодню…
І сніги вторглись жваво над світом моїм.
Та я чую, що ніжність воскресла сьогодні,
Щебетанням накрила, мов ті солов’ї.
14:25, 27.06.2014 рік.
Зображення: http://skill.ru/artwork/201539/#.U61W0kBzaho