Надвечiр я

Людмила Киреева-Силенко
Тихо сонечко сідає,
Смеркає поволі,
Вітер крилонька складає,
Присів на тополі.

Хмарки білі в небі синім
Вже причепурились -
Сонце золотим промінням
З ними поділилось.

Покрасуються хоч трішки,
Бо вже скоро спати.
Молодик сріблясті ріжки
Виставив з-за хати,

Зірочки йому моргають,
В своє коло кличуть...
Ліси, поля засинають,
Бо прийшла вже нічка.

Земля дихає тихенько,
Туманцем зітхає.
Стомилася Земля-ненька,
Спить. Відпочиває.