Так гарно вдома...
А десь триває бій,
Такий, що палець зводить вже судома,
І нічим схолодити розпечений автомат,
Запеклий, безперервний бій,
І наші задають вагомих втрат,
але ж і зазнають...
Десь там на Сході гинуть наші хлопці...
То чийсь був батько, чоловік чи син...
Як швидко звикли ми до смерті...
Вона вже не дивує нас,
І сліди крові на Майдані майже вже затерті,
Та боротьби вогонь наш не погас!
За незалежність нашу, за свободу,
За кращу долю, щастє наше,
Не втратити би знов нагоду,
Відвоювати право наше,
Й побудувати інше нам життя...
І чим поскорше зупинити крові пролиття...
Та повернути мир та спокій в наші душі,
Без вороття...