Лина Костенко, украинская поэтесса
Был Ирод, и была Иродиада,
И Саломея, доченька, была.
И ей сказали, так она и рада,
И голову на блюде подала.
Так царь велел, и так сказала няня,
Так говорил и тот мохнатый жрец.
Она вошла, вся счастьем наполняясь,
В тот страшный, в будущем, для всех дворец.
Царевночка! Танцуешь виртуозно.
Созданьице! В каком-то забытье…
Как ставишь ты игриво, грациозно
На белый мрамор ножки в сафьяне!
И голову, кудрявую по плечи,
Им подала, от крови захмелев…
А что была то голова Предтечи –
сказать ей, так никто и не посмел…
2 июля, 2014г.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
(оригінал)
Був Ірод, і була Іродіада,
І Саломея, дочечка, була.
І їй сказали, то вона і рада,
І голову на блюді подала.
Так цар звелів, і так сказала ненька.
Так говорив і той кошлатий жрець.
Вона й пішла, раденька, що дурненька,
у той страшний, розгнузданий танець.
Царівночко! Танцюєш віртуозно.
Створіннячко! В такому забутті.
Як ставиш ти грайливо й граціозно
на білий мармур ніжки золоті!
… І голову, в тих кучерях по плечі,
їм подала, від крові, аж хмільна.
А що була то голова Предтечі, -
то що у цьому тямила вона?