Похилились верби понад ставом,
Бо ж дівчатка люблять дзеркала.
Чепурна пора для них настала –
Їм весна кохання принесла.
Похилились верби до водички,
Ніби довгі коси розплели.
Вербоньки – дівчатка-молодички
Ще такі красиві не були.
Не гнівися, вітре, ой не треба –
Не проріджуй коси молоді.
Верби зовсім не зреклися неба,
Є його відлуння у воді…