Лина Костенко, украинская поэтесса
Здесь ветер ждёт последние листья
старого дуба, который своими корнями
удерживает склоны пропасти…
А снизу, по глинищах,
по выгоревшим травам
заползает дым цыганского костра
и слышно – перекликаются люди
за серой горькой пеленою.
Цветастый платок – желтое и багряное –
с плеч лесов упал им под ноги.
И вся природа похожа на цыганку –
красивую,
темноокую,
полуголую,
в красных бусах рябины,
с ореховыми бубнами в руках…
Июль, 2014г.
(оригінал)
Чатує вітер на останнє листя
старого дуба, що своїм корінням
тримає схили урвища…
А знизу,
по глинищах,
по збляклих травах,
вповзає дим циганського багаття
і чутно – перегукуються люди
за сірою гіркою пеленою.
Строката хустка – жовте і багряне –
з плечей лісів упала їм під ноги.
І вся природа схожа на циганку –
вродливу,
темнооку,
напівголу,
в червоному намисті з горобини,
з горіховими бубнами в руках…
*****************************************************