хочеться закохуватись і жити -
це те, що повинно бути на першому місці.
а виходить, як завжди тільки нити -
і бачити "все погано" на вивісці.
хочеться марити і мріяти морем,
не відучувати тягарів долі і дихати.
але знову сердце напоєне горем,
і душа готова вже засихати.
хочеться чогось іншого, не стереотипного -
купити помаранчеві кеди і посміхатись.
та ти вбачаєш багато в цьому дотепного,
тому знову натискаєш на "ізолюватись"
хочеться відкинути всі ярлики, викинути наклейки
цілувати обличчя коханого,співати йому колискові
як би ж тільки не сіли батарейки,
як би ж тільки мені дали відпускові...
"забувай про все. збирай речі
пакуй валізи
ми готуємося до втечі
для неї ж купували візи."