Нестримано міліє літо…
Знов день у згадку перебіг…
На гОрі визріває жито,
чекає на женців своїх.
У небі жайвора не чути,
край стежки явір – ніби спис…
Попід горою шлях забутий
прив’ялим споришем поріс…
Прямує літо до зеніту,
плодами липень заряснів…
На гОрі достигає жито..
Шлях виглядає козаків…