Я молитимусь за твої квитки,
за твій шлях нагору,
за розмір хвиль,
за усі життєві твої витки,
за усіх, кого ти колись зустрів.
Я прийду до Бога,
аби вікно
відкривало простір, а з ним блакить,
я прийду до нього,
аби було
тобі з ким мовчати і з ким ходить.
І нехай зустріне мене таку -
руду дівку, що бігає і сміє,
яка мріє про Індію і Баку,
і яка тобі - все, що в неї є.
І нехай лежатиму у пітьмі,
бо й своїх гріхів нашкребеться вкрай,
бо в довічній праведній боротьбі
щось собі танцюю, як не лякай.
І нехай до нього,
як втрачене із ягнят,
що не знає де і коли бува,
я молитиму,
аби не стер ти п`ят,
бо в кишені
на черзі
ще два квитка...