Путанина

Яна Ситайло
Я розумію світло - це душа
Моя душа тебе не поневолить
А просто поглядом ласкавим зупини
Зустрінь мене ти наче королеву.
Відчую я, як бути в шкурі цій
Бо сонце у блискучій грані
Затьмарить всі  твої гріхи
Бо жити, то не є долання меж
А є забуті радощі і жалі
О земле втрачена явись
Бодай у зболеному сні
І лазурово простелися
І душу порятуй мені.