Чарівна мова з прекрасними словами
Несе історію через віки,
Лунає мелодійність запахом трави,
Колихаючи колосся жита та хліби.
Чарівна мова квітів Львова,
Смаком відзеркалена в Карпатах,
Радієм силі твого слова — Київ,
Пємо слова — ніби це вода в Криму...
Шепоту річки та струмочку,
Ніби шелесту вітру в комиші,
Потоку бурі та камінню,
По всьому світу розійшлася Ти.
Чарівна мова навіть на краю світу,
Одна-однісінька в загубленій душі,
Прокинувшись — з гадає все,
Почне бриніть симфонію віків.
Буде летіти — линуть
Швидше вітру блискавки — вони
Незможуть сиротами бути,
Розтаяні серця...
Не покидай своє гніздечко,
Не відлітай у теплії краї,
Ще прийде весна! Засяє сонце!
Забудеш... та простиш їм все.
Затихнуть вітри руйнівливі!
Засяють зірочки вночі!
Ще дужче Ти тоді зігрієш
Своїх діточок молодих.
Вони у Львові та Чернігові.
А є такі що в світі бродять,
Заблукали неслухнянії діти
Колись повернуться вони.