Україно! Відчуваю ти тремтиш,
Хвилюючись за свою долю,
Твої діти подуріли і як колись,
Покрили твоє тіло кровю .
Беззахисною квіткою журби
Схилила ти голівоньку до долу,
Розлітаються пелюстками ганьби
Твої землі впротиву народу.
Захищали тебе вірно козаки,
Та вороги їх злісно повбивали
Небесною сотнею засіяли
Твої герої під прапорами слави.