Вже вулиці безлюдні,
В квартирах світла невидно,
Дві тіні нестерпно забутих,
Гуляють бульварами міста.
Чому вони вийшли так пізно,
Чому вони в різних місцях?
Можливо зустрінуться, звісно,
Бо в їхніх серцях все не так.
Вже сонце по вулицях скаче,
Радіє немов немовля,
А тіні забуті шукають,
Де можна знайти якоря.
Бульварами бігають люди,
Навіщо, чому і куди,
Невже неможливо забутись
Та випити каву, чи дві?
І тільки дві тіні у місті,
Не можуть знайти якоря.
Коли вже опалено вдвічі
І серце, і доля, й життя...