Стихія вона буває різна,
Але така як вогонь досить грізна.
На неї можна вічно дивитись
чи біля неї просто грітись,
Але якщо поринути з душою,
то краще дружити з водою.
Бо можна дотла яскраво згоріти,
Тому краще, як пташка в повітрі летіти
чи твердо по землі ступати,
бо від кохання справді боляче померати.
Такий вогонь залишає помітні сліди,
опіками покриває душу всюди.
Не стій на місці, ти краще іди
Поки тебе не спалили люди.