Нависла наді мною
Вечірня паутина.
Обійняла мене так палко
Як мала дитина.
Цокає годинник
Тиха вже година.
А мене все дужче
Стискає паутина.
Наче востаннє мати
Обіймає сина.
Важко вирватися
Не має сил битися
Залишається лиш
Підкоритися.
Вночі проти неї
Я безсила...
Вночі вона виїдає
Мої нерви й сили...
Потрібна мені
Поряд людина...
Щоб сумувати не давала
Й нічну паутину
Від мене відганяла.