Небо та поле,
Пшеничне поле.
Жовто-блакитний зі мною.
Море й пісок.
Знову фарби ці рідні:
Злато йде з синявою.
Далі — дорога,
Сузір'я вже тануть.
Лютики поруч й волошки.
Сонце засяє
У синіх озерах,
Жовтим промінням — доріжки.
Доля моя —
То ті очі блакитні,
Полум'я рідної пічки.
Край-миролюб
Та злате місто давнє
В сяйві сапфіровом свічки.
Оригинал http://www.stihi.ru/2014/07/15/9063