Людина на землі
У небо звела очі -
Пташина воля там,
Літає птах де схоче.
Ніхто не дошкуляє
Ні з переду, ні з заді
І вільному птаху
Не стане на заваді.
Ліворуч, праворуч,
У гору, знову низько
Летить до самих туч,
Яких на небі низка.
То за хмаринну вись
Пташина полетіла,
А може подивись
До сонця? Ні, не сила.
Крилами зменшить мах,
Тут не потрібні вітри,
Розправить крила птах,
Знесилені в повітрі.
Тут теплий струм пливе,
Пташині це як втіха,
Повітря, мов, живе –
Воно неначе диха.
Птах п’є солодку мить,-
Крилом махать не треба.
Він начебто парить
Отам посеред неба.
Він майже без ваги,
Він наче та пір’їна,
Йому все до снаги,
Весь світ до нього лине.
Птах бачить звідтіля
Такий простір широкий,
Безмежная земля
Не вся впадає в око.
Рік безліч та озер,
Джерел таких цілющих,
Що тільки фантазер
Уявить в “райських кущах”.
Квітучі береги,
Зелений рай в долині.
Левад ситні луги,
Трава понад коліна.
Ліси та зелен гай,
Лани родючі з житом,
Це є най справжній рай,
І щастя в ньому жити.
З небесних височінь
Здається спокій всюди.
Наявності причин
Нема для свари, люди.
Не місце тут для чвар,
Без війн ховай сокиру,
Живіть усі без свар-
Земля лише для миру.
Мир на Землі надійно
Кріпити міцно треба,
“Ні!” – людство каже війнам,
“Хай мирним буде небо”.
Живіть в ладу з собою,
Живіть в ладу з сусідом,
Родиною одною:
Онуки, баба з дідом.
Батьків шануйте ви,
Сприймайте божу владу,
А мудрість голови
Хай все веде до ладу.
Нам разом треба жити,
Весь світ одна родина,
Ми всі природи діти,
Земля для всіх єдина.
… Понад Землей, в далі,
Синіє мирне небо,
А людству на Землі
Замислитися треба…