1.
хребтом
любили палицю
до оніміння
тіла
руками
розкидалися
ногами
тупотіли
устами
не кривилися
ні скреготу
ні рику
і чухали потилиці
коли троянський брикав
2.
а вуха
чим набилися
ці нерети
без риби
повилізали
вилиці
на бережину
глиби
а очі
де дивилися
навчилися
минати
країну
що на милицях
захмарні брами
татя
3.
січе дорога
ріже дим
з півбогом
і півматом
у кожному
подекуди
гніздяться
автомати
у кожному
перевертні
тече не кров
сивуха
чола високого
граніт
вкриває лють
і мухи
4.
не знати звідки
зграя куль
ворожа
чи привітна
складай кістки
труну цинкуй
хрести ліпи
на вікна
цей град
паде
на голови
їм ніколи
збагнути
життя
плакуче олово
тіла і труни
брутто
5.
литаврами
тавтоване
грудне
моє терпіння
я кулею
гартований
а на хресті
сумлінний
бо вірою
виношую
розпачливе
кипіння
воно мене
уже не вб’є
не кине
на коліна
6.
як не приспить
доріг зима
і не присипле
попіл
а недовірливий Хома
не доторкнеться
плоті
над небокраєм
полечу
багряний
і плечистий
я
море щастя
і плачу
сумління
небо чисте
7.
за полем
ходить небокрай
за тілом плаче куля
як можеш
Боже
не карай
очей моїх не стулюй
і у пшеницю
не клади
твої палаци зріти
як можеш
Боже
відведи
малюй безхмарне літо
8.
біля дороги
рів для трун
попи димлять
і піють
я душу
не одну потру
хреста на ній посію
це буде згадка
про війну
страшну й стодітну
суку
земля
мов пір’я
на труну
опірено
розлуку
9.
на думку вийшла
голова
немов на слід
собака
там недокурена
трава
там пиво вам
і раки
а манна
сиплеться до ніг
в дірявий мідний тазик
а на війні
як на війні
життя
розбитий пазл
10.
на кожне слово
ставлю хрест
наводжу з крапки
жерло
мій вірш
мій постріл до небес
і відпусти
померлим
то він
вбиває голоси
згорає сон і вата
гудуть рядки
душі баси
зболілим
гігаватом
17 Липня, 2014