***

Україно, моя Україно!
Незасіяні в полі жита...
Гірко мати оплакує сина
В невеселі зелені свята.

В лепеху ніч ховає тривогу,
Вибух зніс десь лелече гніздо,
Та й упало перо на дорогу...
Чи ж не чує скорботи ніхто?

...вже і липень минає бентежний,
Згіркла з горя уся бузина,
Згуртувався мій край незалежний,
Бо Вітчизна у світі одна!

І з повагою пух тополиний
Тихо падає людям до ніг,
Тільки знову везуть домовини
По  вибоїнах сивих  доріг...