Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«ЛЕЙТМОТИВ ЩАСТЯ»*
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_43.html
Я счастлива так, что признаться не смею.
Любовь я несу через годы и мрак.
Тропический ливень любви все шалеет -
земной и небесный безудержный брак.
Тобой убаюкана в сумерках ночки,
Меня, как хмельную, шатает с утра.
Уплачена пошлина - жизнь одиночки -
За все "на авось" и за все "на ура".
Златые обжинки моих злоключений...
Пьяней же, душа, веселись и ори!
Я женщина лишь. Я не Фауст, не гений
и я не ликую : "Мгновенье, замри!"
Мгновение длись! Не минутою просто,
а целою жизнью - волнуй и тревожь!
Пока не снесут под калину к погосту
туда... ну, откуда...Тогда уже что ж...
19.07.2014.
________________________________________
*Ліна Костенко
«ЛЕЙТМОТИВ ЩАСТЯ»
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_43.html
Мені страшно признатися: я щаслива.
Минають роки, а ти мені люб.
Шаліє любові тропічна злива —
землі і неба шалений шлюб.
Вколисана в ніч, тобою омита,
хитає мене серед білого дня.
Ковшами самотності сплачене мито
за всі незнання і за всі навмання.
Нещасть моїх золоті обжинки.
Душа моя, аж тепер сп’янись.
Ох, я не Фауст. Я тільки жінка.
Я не скажу: “Хвилино, спинись!”
Хвилино, будь!
Лише не хвилиною,
а цілим життям — хвилюй і тривож!
Аж поки мене понесуть із калиною
туди… ну звідки… Тоді вже що ж…