Чернеют брёвна мельницы убого,
Что простояла мёртвой столько лет.
Мукой пропахли небо и дорога,
И ночь, и день,
и весь наш добрый свет.
Тяжёлые, разбитые колёса
Ещё скрипят
и лунная вода,
Бессонницей отмеренная —
с плёса
Ещё течёт на лопасти сюда.
Скорее!
Полон нижний ковш до края,
Зерном забиты верхние ковши,
И жернова,
друг друга истирая,
Скрипят,
но рядом нету ни души.
Неужто чёрт решил отведать хлеба?..
Стучит о ковш пустое решето...
Нет, всё не так.
Из времени ничто
Не исчезает, но уходит немо.
И пропускают стены
звёздный свет,
И видишь эту землю, это небо
Сквозь теплоту муки минувших лет.
Перевод с украинского
Петро Куценко
Біля старого млина
І знову возять до млина старого,
Що пусткою простояв скільки літ,
I пахнуть мливом небо, і дорога,
І ночі, й дні,
і весь наш добрий світ.
Натруджені, спрацьовані колеса
Поскрипують —
і місячна вода,
Безсонням переміряна,
із плеса
Під греблею на лопасті спада.
Скоріш!
Бо нижній кіш — до краю повен,
І вщерть зерна — у верхньому коші.
Поквапся ж!
Бо шорсткі долоні жорен
Шурхочуть,
а в млині — ані душі.
Невже ж таки чорти у ньому мелють?
Постукує об кіш борошнотряс...
Ні, все не так.
Це невблаганний час
Тече крізь двері зірвані і стелю,
А ти на місці вкляк —
гуркоче млин —
І дивишся на небо і на землю
Крізь тепле й світле борошно хвилин.