Випадок нами керує,
Обрізавши крила, катує.
Руйнує усі наші мрії.
Вбиває останні надії.
Обставина з випадком разом
Народжує нові образи.
Сміється вона іронічно,
Бо шлях закрутила трагічно.
Та всі вороги наші – друзі.
По спільній крокуємо смузі.
Дають нам вони зрозуміти,
Що зможем по-всякому жити.
Обставино, я тобі вдячна.
Вже стріти проблеми не лячно!
Кажу я спасибі, Випадок,
Ти мудрість даруєш у спадок!