Долгие годы не мог понять, отчего на ум
пришли подобные мысли и слова, и почему
именно на украинском языке, тогда, в 1993
году?
Казалось бы для написания подобных
строк и не было никаких причин.
А может были, теперь уже и не вспомнить.
Но только не сегодня...
Неосяжнi вільнії поля,
Ріки моторошньо води пруть у море;
Це стражданнями могутняя земля,
Що нарождує лише велике горе.
Це країна, де простори степові,
Розташовані від краю і до краю.
Може тут і дії бойові
Промайнуть, ну хто про це думАє?
Знає хто, відбудеться що тут?
Новій рік що принесе з собою?
З`явиться чи Цезар, а чи Брут -
Наслідки безтямного двобою...
Ну а нам, лише чорна земля,
Ну а нам, лише у серце кулі...
Було сонце, ріки і поля,
Все було, але ж це промайнуло.
Промайнули світ, тепло і сміх,
Більш нема ні сахару, ні солі...
Тягарем нас давить тяжкий гріх
І немає кращої нам долі...
5.10.1993 г.