Просто прасуй льняні рушники: попередньо розгладжуючи їх долонями,
торкаючись метеликів, неба, трави.
Так же чини з серветками, де, чомусь, васильки змішалися з петровими батогами, себто цикорієм.
Просто купай горнятка і кухлики з порцеляни та терракоти в теплій безфосфатній воді: дивись як піна зникає в раковині і виникає ясне розуміння -
життя складається з простих речей, їх негоже цуратися.
Копати землю, садити сад, засівати травою лужок.
Поливати жоржини, настурцію, хризантеми, себто золотоцвіт.
Підсипати гравій на стежку, що веде до Росі там, де калина і ясени
та яворів гінких двійко.
Все це робити тут_і_тепер, нині_і_прісно, з любов'ю,
так, ніби день цей - останній.
Подивитися зачудовано у вікно, по-дитячому на березу таку золоту, що сяє, як наречена, навіть у мряку. Смакувати каву або чай, спостерігаючи як пасеться коняка на тім боці, а на цім стоїть віз, майже такий, як той, що з'явиться на небі уже о сьомій.
Смеркається рано. Приходить ніч. Заколисують пахощі квітів, листя і диму.
Просто можна по всякому ставитися до життя, але краще я його берегтиму...