Вольный перевод
стихотворения Лины Костенко
«Не треба класти руку на плече»*
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_62.html
Не нужно класть мне руку на плечо.
Движенье это допустимо в танце.
Доверье - зверь затравленный, ещё
Ему по вкусу изморозь дистанций.
Доверью нужно время: дни, года...
О, странный зверь: он любит даже муку,
И даже расстоянье и разлуку...
Но нагловатой спешки - никогда!
В саду, где льются трели соловьев,
он сразу чует поступь браконьера:
Расставлены силки из взгляда, слов -
Спектакль, увы, знакомый - не премьера.
Души людской мороз и Рождество!
Он славный зверь, жизнь без него не пряник.
Не нужно только торопить его.
Он сам придет и больше не отпрянет.
26.07.2014.
________________________________________
*Лiна Костенко
«Не треба класти руку на плече»
http://kostenko.electron.com.ua/menu3_1_62.html
Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра — звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.
Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.
У цих садах, в сонатах солов’їв,
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
І цей спектакль йому вже не прем’єра.
Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.