Пам'ятаю дитинство своє
Повоєнні напружені роки . . .
Літній ранок, вже сонце встає,
І мене будить лагідний промінь.
Я босоніж виходжу у двір,
На росі ще нічна прохолода.
Молоденький садок вже відцвів,
Між деревцями батько мій ходить.
Мама вранці, як завжди, спішить,
В літній кухні сніданок готує,
Кицька нявка, і Рекс наш лежить,
Очі мружить, на кістку вартує.
Грає в далях прозора блакить
Ідеалами миру і щастя,
Майбуття наді мною дзвенить
Жайворонковим вранішнім «Здрастуй!»
Ще попереду всеньке життя -
Світле, радужне, післявоєнне . . .
Я — маленьке, наївне дитя,
Все лише починається в мене.