Блакитна плането, матуся Земля,
Чи довго такою лишатись тобі?
Чи верби розкинуть зелене гілля,
Чи берег омиють моря голубі?
Чи хмари затягнуть небесную синь,
Заплачуть кислотними гірко слізьми?
Блакитна плането, будь-ласка, не гинь!
Що ж буде із нами, твоїми дітьми?
Заводів і фабрик відгомін гучний
На тисячі верств простягається вдаль.
І дим непохідний, і сморід бридкий
Примножаться лиш, та не знакнуть нажаль.
Вихлопи, гази автівок, машин,
Ніби той чад в альвеолах легень.
Та він, той недуг, у Землі не один.
Люди примножуюсь їх день у день.
Нафта і бруд в океанах, річках -
Їм не здивується жоден моряк.
Ніби вже й звично, та дужчає страх
З ростом статистики хворих на рак.
До катаклізмів і до потеплінь
Рідную землю приречуєм ми.
Блакитна Плането, будь-ласка, не гинь!
Разом з тобою загинем і ми.
апрель 2010