Я сьогодні тебе дуже довго чекала,
А тобi не до мене, напевно, було…
I нiчого в той час мене не рятувало,
Немов щастя розбилося наше, як скло…
Облітають вже квіточки з яблунь і вишень,
I під сонцем плоди зав'язалися знов…
У стражданнях моїх тільки ти один винен,
Розірвала всю душу мені ця любов.
Дуже довго, нестерпно тривало чекання,
Став мій день безпросвітним, у снах тільки ти.
Сто разів ти мені говорив про кохання,
Але серця від болю не зміг зберегти…