Розчарувалась я… В усіх і в кожному…
Немов торкнулась леза гострого ножа.
Не знала люду – такого безбожного!..
Дивилась й думала: ну де ж у них межа?..
Мов опеклася я… Аж серцю боляче…
І чи загоїться ця ранонька моя?..
Казала матінка: друзів заводячи,
Ніколи душу щоб не оголяла я…
Та не послухалась… Тож сама винна я.
На що тепер жалітись і кому?!!
Я не відмовилась. Відмовилась – не я…
І навіть каяття від них я не прийму.
Ні, не спустошена. Я переповнена –
Любов’ю до людей; жагою до життя!!!
Як ціль, уражена. Не переможена!
Із Україною моє серцебиття.
28.07.2014