Таємна тиха ніч стоїть
Майстерно виткана із світла.
Потоком місячного срібла
Світ зачарований? Чи спить?
Чи може, вмер? Чи вже воскрес?
В фату закутані прозору
Очікують ліси і доли
Великих таїнств і чудес . . .
У сні, чи наяву — казки:
Русалки, мавки, грішні тіні,
Злі упирі — бліді, аж сині,
Примари, відьми й відьмаки.
Їм ніч дає свою могуть.
Володар ночі — повний місяць.
Ні шелесту, все ніби сниться
Все наганяє страх і жуть!
Під ранок свіжий вітерець
Розгонить жахи і примари,
Маг-місяць зблідне, згубить чари,
Мара зведеться нанівець.
Живильним сонячним теплом
Наповниться Земля до краю,
Природа барвами заграє
І в світ повернеться добро!