Николай Винграновский, украинский поэт,
1936-2004 гг.
Шмели спросонья стукнув лбами,
в траву упали – плачут там.
И зазвенели над шмелями
звоночки звонкие: трам-трам…
Лениво солнце на тумане
к деревьям выплыло из вод.
Где-то, под птичье щебетанье,
малина водит хоровод.
Лишь спит подсолнух, но проснется,
в ту же секунду, чтобы знать –
кто же посмел медовым усом
подружку-пчёлку щекотать…
Июль, 2014г.
оригінал
Джмелі спросоння –буц! – лобами!
Попадали, ревуть в траві.
І задзвонили над джмелями
Дзвінки-дзвіночки лісові.
Повільне сонце на тумані
До проса виплило з води,
Де на пташинім щебетанні
тинявся малино’вий дим.
Лиш сонях спав, хоча й не мусив,
І ось за те, аби він знав,
важкий ячмінь медовим вусом
Бджолу за лапку лоскотав.
1964р.