Зростала в садочку калина
У пестощах сонця й тепла,
Під небом високим і синім
Весною вона зацвіла.
Плоди свої щедро дарує
З весни і до осені сад,
Калина тихенько сумує,
Росою стікає сльоза,
Ні яблук, ні вишень червоних,
Ні грушок немає на ній,
Зелені все літечко грона,
І ягідок присмак гіркий.
Весна віддзвеніла піснями,
У мареві літо спливло,
У вирій летить з журавлями
Коротке осіннє тепло.
Зима синю даль відбілила,
Та крізь заметілі і сніг,
Рубінові грона калини,
Мов сонечко, радують всіх.
Схиляється небо в поклоні:
В саду ніби квітне весна,
Калина в намисті червонім
Зимова краса осяйна.
Життя для краси неодмінно
Свій визначить час і пісні,
Комусь — у весняні години,
Комусь — у зимовії дні.