http://stihi.ru/2014/08/02/4165
Найцікавіше у живописі – назви картин.
Я – не художник, я – поет.
У світі форм, де слово - найбільша абстракція,
Люблю блукати міфами,
(адже більшість назв міфологічна).
Що стосується сардин, то бачу їх у консевній банці
або у котячій мисці, перемішаними з морквою.
У кращому-гіршому випадку - на таці поруч з помаранчами.
(Останнім згадується океан).
Чому спочатку було Слово, якщо воно – глина?
І якщо спочатку було Слово, чому Адам вигадував імена?
Я – не художник, я – поет,
тому що слово малює в уяві будь-які картини.
Мабуть, якщо б я могла сприймати мазанину з надписом «без назви»,
Напевне, була б не поетом, а художником.
Ілюстрація Майкл Голдберг. Сардини 1955. Smithsonian American Art Museum