Піднімаю вгору свої думки
Чую, як дихають… живі.
А моїй голові хтось переставив меблі,
І тепер не можу прийти до тями.
Ти типу модний Пітер Пен,
А в мене немає такого кльового вбрання,
І це мене пригнічує.
А ще часто грію ноги об гарячий чайник,
А ти… ти смієшся з цього
І цілуєш мене прямо в ніс.
Люблю такі хвилини,
Це так по-дитячому мило,
Майже романтично,
Хоча романтиками нас язик не повернеться назвати.
Тупо дивимось страшилки
І емоційно доводимо одне одному,
Хто кого вб’є далі.
Цілуємось, засинаємо,
Але я відчуваю погляд того годинника –
Годинника, який дуже швидко
Крутить стрілочки нашого життя.