Просто знаки.
Майже посохлі листочки.
Запашна трава на леваді.
Хмарки такі легенькі.
Срібний літак, що летить на захід.
Та потічок Сирець шириною два метри.
Щось там ворушиться, щось складається
в голові, у душі, серці.
Якось вона називається,
якось пишеться,
якось зветься.
Коли хочеться знати, дізнаєшся.
Коли хочеш чогось, отримаєш.
Інша справа чи добре знаєш тих,
кого просиш, хто у двері
опівночі гримає.
Закриваєш повіки, щоб ясніше бачити.
Розчиняєш м'язи в літеплі уявному.
Чи літаєш, чи просто плаваєш
в цьому Всесвіті без кінця і краю,
і що дуже важливо
також безпочатному.
Просто знаки кругом розсипані,
як ті руни, чи ноти, чи літери.
Якщо хочеш, ходім читати їх.
Якщо ні,
ну то краще спати нам...