Чітко відчувала, як скрипить пустеля,
вірила в людину із повітря.
Асоль… Асоль, кликали дерева,
підіймись… підіймись та підійди… ближче.
Відчуй, як тане павутина від тепла собачих очей,
відчуй, як вдихають квіти, слухай, як рвуться кокони.
Доброта не робить вразливою, хоча слабнеш:
від правди, від ненависті, від спотворених думок.
Асоль…плач… Плач на плечах у людини із повітря і пам’ятай: доброта не робить вразливою, хоча слабнеш…