Цей пароплав уже біля причалу-
Багато в нім кают. І є моя.
Ти до грудей моїх припала
І захиталась матінка - земля.
Прощай!Я свій тягар провини
Уже несу у громогласний день…
А пароплав стоїть біля причалу,
Як вирок для прийдешньої журби…
Обличчям повертаюся до шквалу
Шляхів і хвиль
буремної доби…
Вот пароход уже возле причала-
В нем множество кают. И есть моя.
Ты, нежная, к груди моей припала,
И пошатнулась матушка-земля.
Прощай!
Тяжелый груз вины
Уже несу в мой громогласный день...
А пароход стоит возле причала
Как будущим печалям приговор...
Лицом я поворачиваюсь к шквалу
Бушующих времен,
Дорог и волн...