Ти – моя розповідь, яка так і не розпочавшись,
Знайшла свій кінець.
Ти – мій світ, який не попрощавшись,
Рухнув додолу, як важкий свинець.
Ти – кохання,
котре звело мене нанівець.
І скажу тобі лиш одне я:
Чому це нещасливий кінець?..
Чому все так плине, біжить і біжить?!
Чому нас так багато, але всі ми самотні.
Чому я той біль не можу вгомонить?!
Чому не йдеш із думок і…
розтанув?
Невже це і все?
Життя – то політ,
але крила в мене ще не зовсім зміцніли!
Почекай мене, серце-кохання!
Я ж бо ще не зовсім зомліла…
Дай мені сили,
О, Венеро, пришли!
І крила мені, будь ласка, зміцни,
А я буду боротися сміло
І йти до мети,
А ти мене жди…
Обов’язково діждись.