Я люблю дощ, коли
Небо цвіте хмарами,
І розливаються на вікні, краплі кришталами
Ти не повіриш, ти не спитаєш,
Правди всієї просто не знаєш,
Ти будеш ждати, тихо страждати...
А коли вечір знов засинати...
Але навіщо це буде знову,
Коли с коханням ти не найдеш
Спільну мову,
Я люблю дощ, коли
Листя пливе восени,
І я брожу босоніж,
А в серци любов, як ніж...
Зливами пам"ять не змити,
Слова не замінять очей,
Ми, як маленькі діти,
Не бачили світла ночей...
***
Я люблю дождь, когда
Небо цветет облаками,
И разливаются на окне капли кристаллами,
Ты не поверишь, ты не спросишь,
Ты правды всей просто не знаешь,
Ты будешь ждать, тихо страдать,
А кого вечер вновь засыпать,
Но зачем все это будет опять,
Если любовью ты не умеешь играть,
И и брожу босиком,
А в сердце любовь острием...
Дождями памяти не смыть,
Слова не заменят глаз,
Мы, словно маленькие дети,
Смотрели на ночь первый раз...