Душа німіє од мовчання.
Черствіє без любові серце.
Думки ж до тебе зазивають,
у тиші стежка листям в’ється…
Спішу по ній, у очі глянуть,
щоб неймовірне щось збулося…
Натхнення сон інтимно бавить –
прийшла мить щастя в пізню осінь…
А хмари рухалися далі,
вірші присвячував тобі я.
Сльозило небо у печалі
приворожила ти, мов мрія!..