№ 1
Коли ти прокинувся, –
Насправді нічого не змінилося:
Просто перестали розмовляти риби,
Корогви росли із води
І тихо журилися комахи,
Що були виховані без батька та матері.
...Мої боги давно попадали з неба.
Каліками ходять
До тебе у гості.
Тобі лячно, я знаю,
І поринаєш у глибокий і визвольний сон,
Де море і пальми,
Де жовтий пісок
Підкореним левом
Мурличе без кігтів і голоду...
Ти краще поспи, достроковий Месіє,
Мій п'яний Рим сам із глузду впаде.
№ 2
Коли ти прокинувся –
Вицвіли хмари
І било лихоманкою новобудови,
Зачаті тобою в Османському царстві.
А пам'ятаєш, як довго сміявся,
Побачивши палі,
Котрі приготував сам для себе
Дві тисячі років тому?
Я – Магдалина
У Сонній імперії.
Поспи, мій хороший,
Хоча б скільки років.
А хоч – заспіваю тобі колискову
Про те, як ясен Місяць зійшов
І Христа наречена його покохала
Так солодко і ненадовго –
До другого пришестя свого протеже:
«Ходить сон біля вікон,
А дрімота – біля плота!»
№ 3
Коли ти прокинувся –
Усі пси скам'яніли,
Їхня скажена слина
Цівкою звисла з пащек.
І небо розверзлося,
Як коліна блудниці,
Й тупо дивився на нас мертвий Космос.
Ти не почав проклинати,
А зібрав у лантух половину повітря,
Ступив кілька кроків і знову заснув.
Я збудую тобі кришталеву труну
І повішу її на майдані.
Ти поспи, мій чудовий,
А я її підпалю:
Вічний вогонь
Безіменним солдатам!