спогади

Ежени Гранде
Перші дні:
веселі,палкі,чудові,
Плине час -
ти вже у його полоні,
Ще мине
і ти закохалась,пташко.
Вже кінець,
бідна моя,бідолашко.

Згадкою
ще лунає у тебе в серці,
Спогади,
такі незачинені дверці.
Море -
згадуєш ті бурхливі води.
Подушка,
а на ній чорні розводи..

Досить!
Зачиняй вже дверцята.
Спати!
Адже давно за десяту.
Все пішло -
того не вернути більше.
Згадуй,
але якомога рідше.