Вiдлуння

 

Не зречених слів доторкається вітер
і силиться їх віднести за край світу
в без вимірний час запитань…

На відстані тиші, між трав
в пожухлім вчорашнє мовчання,
не тінь, не видіння, не кара…

Відлуння торкається неба,
вже болю достатньо, не  треба
надією завтра дражнити…

В минуле, що стелиться листям
під ноги дорога лягає
до дому мене повертає…