У долонях в’януть квіти,
Кілька рижих куцих мальв.
Навіть квітка хоче жити,
Навіть квітку - дуже жаль.
Люди теж ростуть як квіти:
Когось рвуть, хтось в’яне сам
- І не як не зрозуміти
Що потрібно небесам?
Чому бог бере до себе
Тих кто так потрібен тут
Бог ти є? Є совість в тебе?
Всі шукають, не знайдуть!
Я ніяк не зрозумію
Цей поскудний, клятий світ
Може квіти теж тут в’януть
Бо не можуть зрозуміть?