Тихо вітер віє,
Немов прошепотіти хоче
Як мені тебе не вистачає,
Як узріти тебе хочу!
Проміння сонця. мене не гріють .
Жадаю рук твоїх,обіймів,
Ласкавих слів та поцілунок..щоб очі закрити ..
..Щоб закрити й не відкривати,
Щоб свою дурну,дівочу голову,
Думками не ломати .
Нащо тобі було мене покидати?
Нащо було з мене гірких сліз вижимати?
Ти прагнув надімною перемоги?
З мене глузувати?
Чи мене повністью зломати?
Досі я жодної сльози не зронила.
Мабуть тому що не зрозуміла,
Що ти мене на віки покинув.
А я мріяла,бажала,
Щоб повернувся ти,хоч з горем,хоч печалью.
Тому що сердцем я тебе кохала,
А не тією дурною головою!
Тлумачив ти мені, що буде
УСЕ ДОБРЕ,
Щоб довірилась тобі,як нікому другому.
Та я досі тобі вірю,досі, як нікому другому.
Але знаєш? Гірко на душі ,
Складати вірш цей,у третій годині ночі.
Тихо вітер віє,
Немов прошепотіти хоче
Як мені тебе не вистачає,
Як узріти тебе хочу.